Депортація кримських татар, розпочата 18 травня 1944 року, – один із найяскравіших прикладів злочинів радянського режиму, вчинених ним під час Другої світової війни. Понад 20 років радянська влада повністю заперечувала злочинний характер своїх дій. У 1967 році Верховна Рада СРСР визнала необґрунтованість тотального звинувачення кримських татар, але на відміну від інших «покараних народів», вони не отримали права повернутися до Криму. Лише 1989 року радянським парламентом депортація була визнана незаконною та злочинною.

Анексія Криму Російською Федерацією у лютому 2014 році актуалізувала проблему боротьби кримських татар за свої права. Вже 20 березня того ж року Верховна Рада України ухвалила Постанову № 1140-18 «Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнавала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України.

18 травня, у День скорботи та пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу, а також боротьби за права кримськотатарського народу Консул  Консульства України в Ніредьгазі Владислав Мушка вшанував пам’ять жертв депортацій кримських татар хвилиною мовчання.

 У вступному слові консул заначив як важливо нагадати міжнародному суспільству про страшний злочин проти людяності, про геноцид під час якого із Криму було вислано 238 500 осіб