Системний наступ на права людини у тимчасово окупованому Росією Криму, придушення свободи слова та тиск на незалежні медіа стали причиною зародження на півострові громадянської журналістики. Ремзі Бекіров став одним із тих, хто надавав об’єктивну та оперативну інформацію про репресії в окупованому Криму. Поки його не заарештували за сфабрикованими звинуваченнями у тероризмі та спробі збройного захоплення влади. Про нього сьогоднішній допис проєкту МЗС #Незламні.

«Журналістика – це не моя професія, а скоріше спосіб захисту свого народу, – пише у своєму листі Ремзі Бекіров. – Я  почав займатися цим, щоб хоч якось убезпечити людей. 

Зі своїм смартфоном я був і на обшуках, і у судах, і на зустрічах з родичами ув'язнених – скрізь, де потрібно було показати світові ту несправедливість, яка коїться на нашому півострові.

Самої зброї чи боєприпасів ФСБ, звичайно, ні в кого з нас не знайшла. Використовуючи антитерористичне законодавство як інструмент боротьби, російська влада розправляється з неугодними, з інакомисленням.

Після двох років слідства нас депортували у російські в'язниці міста Ростова. Колись наш народ був висланий із рідної землі, сьогодні нинішня Росія виселяє нас у російські в'язниці – поетапно, на довгі строки. Як колись мої предки тужили за рідною землею, так і ми сьогодні сумуємо за Кримом, за своїми рідними і близькими».

Детальніше про переслідування активістів, репресії в окупованому Криму та паралелі із 1944 роком читайте у повному листі Ремзі Бекірова на сайті МЗС: https://cutt.ly/inxMkpc