Підмогильний Валер'ян Петрович народився 2 лютого 1901 року в селі Писарівка Павлоградського повіту на Катеринославщині (зараз Синельніківський район, Дніпропетровської області) у бідній селянській родині.

Друкуватися він почав ще з школи під псевдонімом Лорд Лістер. У шкільному журналі він публікував свої пригодницькі оповідання. До першої збірки Підмогильного, яка була опублікована 1920р. увійшло 9 оповідань: «Старець», «Ваня», «Важке питання», «Пророк», «Гайдамака», «Добрий Бог», «На селі», «На іменинах», «Дід Яким».

У 1923 р. в журналі «Нова Украïна» (Прага), були опубліковані новели Підмогильного з циклу «Повстанці» і оповідання «Іван Босий». Цей журнал, який видавався Володимиром Винниченко, пізніше фігурував у справі Підмогильного як речовий доказ його «контрреволюційноï діяльності».

У 1924 р. вийшла книжка Підмогильного «Військовий літун», 1926 р. повість «Третя революція». Разом з Євгеном Плужником у 1926—1927 роках він підготував два видання словника «Фразеологія діловоï мови». У 1927 р. була опублікована збірка оповідань “Проблема хліба” та роман «Таïс» Анатолія Франса у перекладі В. Підмогильного. У 1928 р. у Харкові виходить друком його роман «Місто».

У Києві Підмогильний працював редактором видавництва «Книгоспілка», співредактором журналу «Життя й революція». Друкувався в літературних збірниках і журналах «Січ», «Життя й революція», «Жовтень», «Нова громада», «Нова Україна», «Універсальний журнал», «Червоний шлях», газетах «Український пролетар», «Літературна газета».

8 грудня 1934 р. Валер'яна Підмогильного було заарештовано зі звинуваченням в «участі у роботі терористичної організації, що ставила собі за мету організацію терору проти керівників партії».

На всіх допитах Підмогильний відповідав слідчим:«Винним себе не визнаю». Проте 11.01.1935р. в протоколі з'явилося «зізнання» Підмогильного про те, що він нібито належав до «групи письменників-націоналістів з терористичними настроями у ставленні до вождів партії». Так звана «група» складалась із сімнадцяти чоловік, серед яких були Микола Куліш, Г. Епік, О.Ковінька, Євген Плужник. Серед звинувачень Підмогильному в протоколі наводились його вислів про те, що «політика колективізації привела українське село до голоду».

У соловецькому таборі в нелюдських умовах ізолятора Підмогильний продовжував писати. З весни 1936 р. Підмогильний неодноразово згадує в листах про те, що працює над романом «Осінь 1929», в якому йшлося про початок колективізації в Україні. Збереглось 25 листів до дружини, в яких він розповідає про свої переклади, розпочаті повісті, оповідання.

3 листопада 1937 р. до двадцятилітнього ювілею Жовтневої революції особлива трійка УНКВС винесла новий вирок: «Розстріляти», щоб звільнити місце для нових мучеників режиму. Разом із Валер'яном Підмогильним в урочищі Сандармох у Карелії було розстріляно більше 1000 в'язнів, серед них Микола Зеров, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Лесь Курбас, Микола Куліш, Мирослав Ірчан, Юліан Шпол.

Валер'яна Підмогильного було реабілітовано 1956 року.